Психология эффективности и жизнеспособности в монографии Т. М. Титаренко

Все уже давно открыто и придумано. Например, модный нынче, сервис дизайн — это ничто иное как бизнес-процессы. Коммуникация бренда — мифологический нарратив. А загадочная медиапсихология — искусство эффективности и жизнеспособности. О ней, в контексте авторства и соавторства собственной жизни, вкусно рассказывает Т. М. Титаренко в своей монографии «Психологія життєтворення особистості» Института Социальной и Политической Психологии.

Несколько цитат:

«… Інтернет-середовище завдяки своїй специфічності стає саме таким посередником, що є видимістю реальності. Перебуваючи у просторі всесвітньої глобальної мережі, особистість живе не реальним життям, яке неможливо передбачити, спрогнозувати, а уявлен- нями реального, не спілкуванням, а ідеєю спілкування. Сучасна особистість не спирається на готову ментальну модель реальності, в якій вона існує. Вона є мобільною щодо сприймання та обробки інформації, оскільки постійно її переглядає та форматує. З одного боку, медіасервіси виконують роль посередника між людиною і світом, стаючи реальністю зі своєю істиною, з другого, вони є за- собом організації спільної взаємодії, що створює реальність, у якій істина народжується. Істиною медіального засобу є та дійсність, яку цей засіб допустив до буття. Mедіатеоретик М. Маклюен зазначає, що засобом повідомлення є власне повідомлення. Реальність міститься в самому тексті, щодо якого виникають різні інтерпретації. Інтернет-мережа дає користувачеві відчуття того, що він здатен контролювати події, які відбуваються на- вколо, та отримувати від цього задоволення. Саме таке життя стає для нього більш значущим, реалістичнішим, цікавішим…»

«… Отже, наявність різних поглядів на медіареальність і сервіси, які вона продукує та якими користується сучасна людина, говорить про те, що відбувається взаємовплив, взаємообмін інформацією між особистістю і медіасередовищем. Інформація не буває нейтральною. Особистість, що існує в сучасному світі, не може залишатись осторонь інформаційного обігу. Оскільки для того, щоб отримати та передати інформацію, не потрібно докладати особливих зусиль, то, власне, не виникає й опору щодо її сприймання. Збільшується кількість так званих комунікантів, що дістали назву “офісний планктон”. Це ті користувачі, що некритично, пасивно сприймають інформацію, у яких виникає апатія до того, що їх безпосередньо оточує. П. Слотердайк і Д. Кампер для того, щоб підкреслити обсяг інформації, що надходить, і пасивність тих, хто її споживає, вводять в ужиток термін “седирування”. Текстова інформація підкріплюється аудіовізуальними ефектами, підсилюючи зміст викладеного і тим самим полегшуючи його засвоєння, та набуває статусу інформаційної події. Цілком очевидно, що інформаційне перенавантаження сучасної особистості не може не позначатися на процесі її життєконструювання…»

«… На основі параметрів, що задаються специфікою мережевого простору, було виокремлено основні критерії, які розкривають соціально-психологічні особливості розгортання комунікативних практик. Ідеться про такі критерії, як анонімність, приватність, опосередкована активність, і про те, як ступінь їх актуалізації тією чи іншою мірою позначається на розгортанні та підтриманні особистістю комунікативних практик на певному рівні. Анонімність надає користувачеві цілковиту свободу, знімає певні обмеження та побоювання щодо світу гіперспілкування. Приватність так само створює умови для безпечної і комфортної комунікації. Опосеред- кована активність дає змогу встановлювати певні рамки щодо мережевої взаємодії і скеровувати завдяки цьому комунікацію в бажаному напрямку. Тут мається на увазі, що користувачі онлайн-простору можуть самостійно визначати межі приватності, анонімності та власної активності в комунікації, що певним чином позначається на ефективності мережевої взаємодії в цілому…»

«… Найбільш конструктивними можна вважати практики взаємопідтримки (дружність, відкритість, натхненність, заспокоєність), що дають користувачам можливість ефективно взаємодіяти з іншими користувачами у спільному комунікативному просторі. Для дружнього типу, або балакуна, “казкаря”, характерним є партнерське ставлення до іншого, його заохочення до процесу спілкування. “Казкарі” проявляють веселі й добрі риси і свої найкращі якості, стаючи душею компанії. Також на увагу заслуговує відкритий тип, або “лідер”, що прагне відкрито висловлювати власні думки, почуття, бажання. Він зазвичай стриманий у власних висловлюваннях, має повагу та авторитет у певному середовищі користувачів, небагатослівний та прагне відкритого, партнерського спілкування Цікавим також видається натхненний тип, або “поет”. Користувачі, яким притаманний цей стиль, намагаються емоційно збагатити повідомлення, вдаючись до наповнення тексту мультимедійним контентом значно ширшого формату, ніж стандартне застосування смайл-позначок. Так само проявляє в комунікації розуміння, співчуття і підтримку заспокійливий тип, або, згідно з класифікацією користувачів, “психолог”. Він завжди готовий вислухати, допомогти…»